У Харкові, де кожен ранок починається з перевірки новин і повітряних тривог, робота фармацевта вийшла за межі підбору ліків. Для Юлії Саєнко, фахівчині мережі «Аптека АНЦ» робоче місце стало острівцем стабільності для сотень містян. З перших днів повномасштабного вторгнення вона разом із колегами залишається на посту, надає людям підтримку – знаходить препарати та заспокоює у моменти найсильніших обстрілів.
За словами Юлії, професія сильно змінилася за 15 років роботи у фармації. З’явилося більше відповідальності та знань, але головне залишилося незмінним — контакт із людьми. Близько 10 років вона присвятила фармацевтичному складу і вибір професії був невипадковим. Адже Юлія належить до династії провізорів у третьому поколінні. І хоча в дитинстві вона мріяла про кар'єру вчителя фізики й дизайнера одягу, приклад матері та бабусі виявився вирішальним.
Початок лютого 2022 року Юлія згадує як час максимальної напруги. Коли аптеки працювали лише по кілька годин, а полиці швидко порожніли, фармацевти часто ставали останнім шансом для хворих отримати допомогу. «Треба було триматися, як би ти себе не почував. Кожного разу — зібраність і повага до покупця», — ділиться фармацевтка. Тоді страх опановували простим правилом: після чергового вибуху рахували до трьох, а потім повторювали звичний для колег жарт — це сусіди рухають меблі. Юлія згадує про ті дні через призму дрібних, але яскравих деталей. Наприклад, простий батон з сиром та лимонад, який вона їла з чоловіком на прогулянці здавався найсмачнішим на світі.
Згодом аптека перетворилася на простір особистих історій. Один з відвідувачів щоразу приносив працівницям по цукерці «Ромашка» для підтримки настрою. Коли ж літня пара постійних відвідувачів раптом зникла, Юлія сама почала розшукувати їх через систему замовлень, аби переконатися, що з ними все гаразд.
Особливе місце в житті колективу отримав Кексик, французький бульдог. Цей пес став талісманом закладу. Він приходить до аптеки у різних вбраннях і стає приводом для маленького свята, як для співробітників, так і для відвідувачів. На його день народження фармацевти навіть приготували сюрприз: подарунок і свічку, яку задули разом. Пес та хазяйка відповідають взаємністю – вітають нових працівниць на робочому місці. «Уже ввечері вдома чоловік запитав колегу, звідки квіти, а вона з усмішкою відповіла: «Від Кексика», — ділиться спогадами Юлія.
Нині фармацевтка працює в напруженому графіку «два через два» та приймає сотню людей за день. Попри постійну втому, відчуття, що робота приносить користь переважає. Найбільшою нагородою для неї є слова вдячності: «Добре, що ти сьогодні на зміні». Жінка виховує двох доньок. Одна з них прагне здійснити дитячу мрію матері й стати дизайнером одягу, інша ж – продовжити сімейну справу й стати фармацевтом. Сама Юлія також не планує зупинятися на досягнутому: прагне навчатися на завідувачку аптеки, побудувати кар’єру куратора. Для неї аптека — це передусім люди, що потребують надії на майбутнє, і впевненість, що навіть у найтемніші часи потрібно продовжувати рух.