Війна забрала в неї дім, звичне життя та впевненість у завтрашньому дні. Але не змогла забрати головного — бажання допомагати людям. Сьогодні фармацевтка з Харкова Яна Голованник керує «Аптекою оптових цін» на Полтавщині, виховує трьох доньок і щодня доводить власним прикладом: навіть після найважчих випробувань можна почати все спочатку.
Вибір професії, який змінив життя
У професії Яна вже понад одинадцять років. До того, як стати фармацевтом, вона працювала медичною сестрою в одному з харківських науково-дослідних інститутів. Проте одного дня зрозуміла, що хоче розвиватися далі.
«Рішення було абсолютно спонтанним. Я завжди хотіла працювати для людей, але лікарем себе не бачила. Просто подала документи до фармацевтичного навчального закладу, почала навчатися, а потім працювати за спеціальністю. І жодного разу не пошкодувала про свій вибір», — розповідає Яна.
Сьогодні її любов до професії передалася наступному поколінню. Одна з доньок також вирішила пов’язати життя з фармацією. Попри те, що спочатку здобула юридичну освіту, згодом зрозуміла, що мамина справа їй значно ближча.
Війна, яка перекреслила плани
Найважчим випробуванням для родини стала війна.
19 січня 2022 року у Яни народилася молодша донька Злата. Родина раділа поповненню, будувала плани та звикала до нового ритму життя. Але вже через місяць усе змінилося.
«Того ранку чоловік сказав мені: “Збирай дітей, почалася війна”. Спочатку я навіть не повірила. А потім почула вибухи. Ми дуже швидко зібрали найнеобхідніше й виїхали з Харкова», — згадує вона.
Спочатку сім’я шукала прихисток у рідному селі Одноробівка на Харківщині. Здавалося, що там буде спокійніше. Але близькість до кордону зробила життя небезпечним і там.
«Ми сподівалися знайти безпечне місце, але обстріли не припинялися. Довелося евакуюватися вдруге», — каже фармацевтка.
Згодом російські снаряди зруйнували будинок її матері.
«Будинку більше немає. Але мама залишилася живою. Це найголовніше», — говорить Яна.
Новий дім і новий старт
Новий етап життя розпочався на Полтавщині. Без знайомих, без роботи, практично без жодних гарантій.
«Ми не знали нікого. Звернулися по допомогу, і нас підтримали волонтери. Знайшли житло, допомогли речами та продуктами. У той момент це було надзвичайно важливо», — згадує вона.
Коли молодшій доньці виповнилося дев’ять місяців, Яна повернулася до роботи. Сьогодні вона очолює «Аптеку оптових цін» і керує командою з чотирьох фахівців.
Попри управлінську посаду, вона залишається насамперед практикуючим фармацевтом і щодня працює з відвідувачами.
Там, де вислухають і допоможуть
За зміну через аптеку проходять десятки людей. Багато хто звертається не лише за ліками, а й за порадою.
«Був випадок, коли до нас прийшла жінка з дуже високим тиском. Ми швидко зорієнтувалися, допомогли їй, запропонували викликати швидку. Вона відмовилася, але потім спеціально приходила подякувати», — розповідає Яна.
Такі історії трапляються часто. Іноді відвідувачі повертаються не через ліки.
«Люди приносять цукерки, фрукти, просто заходять поспілкуватися. У Харкові в мене теж були постійні клієнти, які приходили поговорити. Коли людина хворіє або переживає складний період, їй важлива не тільки пігулка. Їй потрібна підтримка», — переконана фармацевтка.
Місія бути поруч із пацієнтом
На її думку, сучасний фармацевт давно перестав бути лише працівником, який відпускає препарати.
«Не всі мають можливість швидко потрапити до лікаря. Особливо зараз. Люди звертаються до нас за роз’ясненнями, консультаціями, допомогою у виборі безрецептурних препаратів. Фармацевт сьогодні — це спеціаліст, який знаходиться поруч із пацієнтом щодня», — говорить вона.
Саме тому Яна переконана: фармація є невід’ємною частиною системи охорони здоров’я.
«Для мене це ніколи не було просто продажем ліків. Фармацевт — це професіонал, який так само працює для збереження здоров’я людей і може бути дуже корисним суспільству», — наголошує вона.
Людяність, яка допомагає вистояти
Попри вимушений переїзд і необхідність будувати життя заново, Яна Голованник не втратила віру ні в людей, ні у свою професію. Щодня, стоячи за першим столом аптеки, вона продовжує робити те, що вміє найкраще — допомагати тим, хто цього потребує.
І саме такі історії доводять: сила української фармації — не лише у знаннях та професіоналізмі, а й у людяності.