Альона Комарова потрапила у фармацію майже випадково у 2017 році, коли ще навчалася на фельдшера. Проте короткий підробіток змінив усе: вона відчула, що це її справжнє покликання. Сьогодні Альона — завідувачка «Аптеки оптових цін» мережі Аптека 9-1-1 у Первомайську Миколаївської області.
Вона не залишила робоче місце і на початку повномасштабного вторгнення, попри наступ ворога та руйнування. Бо не могла залишити людей без ліків у спорожнілому місті. «Приїхали після вихідних — і почалося. Літаки над головою, військові, видно, що не наші. Було дуже страшно», – описує перші дні війни фармацевтка.
Поки люди поспіхом евакуйовувалися, аптека продовжувала працювати у скороченому режимі. Небезпека була зовсім поруч: у березні 2022-го цілих 13 днів тривала виснажлива битва за сусідній Вознесенськ. Це був вирішальний момент, коли ЗСУ вдалося зупинити ворога, не дати захопити Южноукраїнську АЕС та відбити наступ на Одесу.
Вже за перший тиждень полиці майже спорожніли. Альона разом із колегами та волонтерами підбирали аналоги власними силами. Найбільшим викликом став дефіцит критично важливих ліків.
«Ми намагалися замінювати препарати тим, що було. Особливо гострою була нестача L-тироксину. Бували моменти, коли зникали гормональні препарати. Люди приходили в розпачі. Ми допомагали шукати — дзвонили, питали, знаходили по всій Україні. Шукали гуманітарну допомогу, передавали один одному. Це була справжня командна робота по всій країні», — згадує фармацевтка.
Згодом ситуація у регіоні стабілізувалася та люди почали повертатися додому. Вже минулого квітня аптека відновила повноцінну роботу, а до літа відкрилися три каси. Постачання препаратів нормалізувалося, тож аптека перейшла до звичного графіку: з 8 ранку до 9 вечора. Попри інтенсивний ритм роботи, вдається щодня приймати до 250 людей.
Колектив невеликий – усього чотири фармацевти та адміністратор. Попри це співробітники ставляться одне до одного як до близьких. Зараз зв'язок відчувається особливо гостро. У двох співробітниць чоловіки пішли на фронт, і один із них, на жаль, зник безвісти.
Альона зізнається: любить роботу не лише за гарну команду і достойну зарплату, але й за відчуття потрібності яке дають їй відвідувачі. За шість років вона стала справжнім обличчям аптеки — її впізнають і вітають на вулицях. Нині фармацевтка здобуває додаткову професійну освіту у філії Львівського медичного фахового коледжу «Монада».
Щоб знімати стрес від роботи та триматися в умовах війни, Альона почала займатися спортом. «Це дуже допомагає — викинути негатив, переключитися. Фармацевтам, які відчувають вигорання, варто спробувати фізичні навантаження. Це реально працює.», —ділиться порадою фармацевтка. Її головна мрія — щоб кожен нарешті зміг повернутися до спокійного життя, де немає місця війні.