Асоціація фармацевтів України звертає увагу професійної спільноти на новий матеріал, присвячений навичкам першої психологічної допомоги (ППД) в умовах аптечного простору. У статті Світлани Лукомської, канд. психол. наук, с. н. с. Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, кризової психологині, опублікованій на сайті «Фармацевт Практик» наголошується: під час війни фармацевт дедалі частіше стає фахівцем першого контакту — людиною, до якої звертаються у стані гострого стресу, тривоги, розгубленості або шоку.
У статті підкреслюється, що ППД — це не психотерапія і не діагностика, а набір базових дій, спрямованих на стабілізацію стану людини та повернення відчуття опори.
Матеріал детально пояснює трикомпонентний алгоритм ППД:
Дивитися — оцінити безпеку, наявність травм, рівень дезорганізації, мінімізувати подразники, уникати раптового контакту.
Слухати — дати людині відчути, що її чують; використовувати підтримувальні фрази; застосовувати техніки заземлення, зокрема метод 5–4–3–2–1.
Направляти — після часткової стабілізації допомогти людині визначити подальші кроки, пояснити ризики сильних седативних, створити «маршрут допомоги», записати контакти, за потреби допомогти зв’язатися з близькими.
Авторка звертає увагу на небезпечні стани, які потребують негайного звернення до екстренної допомоги:
болю в грудях,
порушення мовлення,
паралічу обличчя,
неконтрольованої агресії,
глибокого ступору.
А також на тому, чого робити не варто: не давати обіцянок, які неможливо виконати; не тиснути, якщо людина не хоче говорити; не оцінювати, не діагностувати, не аналізувати травми; не рекомендувати психотропні препарати; не виходити за межі долікарської компетентності. У статті наголошено — ці заборони захищають і пацієнта, і фармацевта.
Матеріал містить практичний чек-лист для роботи з клієнтами у стані стресу: від реакції на озноб чи ступор до контролю «автоматичних» рухів, спрощення інструкцій, вибору позиції під час розмови та завершення контакту. Окремо підкреслюється важливість турботи про власний стан фармацевта та профілактики професійного вигорання.
Війна суттєво змінила роль аптечного фахівця. Сьогодні фармацевт — не лише експерт із лікарських засобів, а й точка опори для людини в кризі. Перша психологічна допомога стає інструментом, який допомагає зберегти безпеку, стабільність і гідність пацієнта, а також захищає самого фахівця від вторинної травматизації.
Повний текст статті читайте на сайті «Фармацевт Практик»:
