У час війни професія фармацевта набула нового змісту. Сьогодні це не лише знавець лікарських засобів, а й людина, яка щодня вислуховує чужі тривоги, допомагає знайти рішення у складних ситуаціях і часто стає джерелом підтримки для тих, хто її потребує.
Саме такою є Ганна Вегринович — завідувачка аптеки «Копійка» у Кривому Розі. Вона керує колективом, займається волонтерством, веде професійний TikTok і переконана: головна цінність фармації — це люди.
Вибір, який став покликанням
Сьогодні Ганна не уявляє себе в іншій професії. Однак у дитинстві її мрії були зовсім іншими. Вона бачила себе педагогом або психологом, а про медицину майже не замислювалася.
Втім, саме підтримка батьків і захоплення природничими науками поступово визначили її майбутній шлях. Після дев’ятого класу вона почала поглиблено вивчати хімію та біологію, а згодом подала документи на кілька спеціальностей медичного спрямування.
«До дев’ятого класу я взагалі не думала про медицину. Мені були цікаві професії вчителя або психолога. Але батьки переконали мене серйозніше поставитися до навчання, і я почала вивчати хімію та біологію. Подала документи на різні спеціальності, а зрештою обрала фармацію. Спочатку це був вибір моїх батьків, але згодом він став моїм власним і перетворився на справу життя», — розповідає Ганна Вегринович.
З роками захоплення професією лише посилювалося.
«Я ніколи не шкодувала, що стала фармацевтом. Так, бувають непрості зміни, складні відвідувачі, емоційно важкі ситуації. Але я люблю свою роботу. Люблю вивчати нові препарати, консультувати людей, допомагати їм знаходити рішення. Особливо цінно, коли люди довіряють тобі настільки, що повертаються знову і знову», — говорить вона.
Аптека, де народжується позитив
Для багатьох аптек соціальні мережі залишаються додатковим каналом комунікації. Для команди Ганни вони стали частиною корпоративної культури.
Кілька років тому завідувачка почала знімати короткі відео про роботу аптеки. Згодом до цієї ініціативи долучилися й колеги.
«Дівчата вже знають, що день навряд чи мине без нового відео. Коли ми лише починали, майже ніхто не хотів зніматися. Але поступово всі звикли. Ми створюємо ролики про аптечні ситуації, корисні поради, іноді додаємо гумор. Люди впізнають нас на вулиці та в аптеці. Це дуже приємно, адже головна мета — подарувати людям трохи позитиву», — усміхається Ганна.
Соцмережі стали для неї не лише способом спілкування з аудиторією, а й своєрідною психологічною розрядкою.
«Одне з відео набрало 2,6 мільйона переглядів. Завдяки цьому я навіть виграла айфон. Але найбільша цінність не в переглядах. Для мене TikTok — це можливість відволіктися від важких новин, переключитися і поділитися хорошим настроєм з іншими», — каже фармацевтка.
Перші місяці великої війни
Лютий 2022 року став випробуванням для всієї країни. Аптеки опинилися серед тих об’єктів, які не могли припинити роботу навіть у найскладніших умовах.
Частина співробітниць виїхала з міста, а попит на ліки зріс у рази. У той період колективу доводилося працювати практично без перепочинку.
«На початку повномасштабного вторгнення ми залишилися фактично удвох. Люди стояли в чергах, хвилювалися через можливий дефіцит ліків, скуповували препарати про запас. Ми працювали майже без вихідних, інколи просили відвідувачів зачекати буквально 15 хвилин, щоб просто перекусити. Якщо потрібного препарату не було, підбирали аналоги, записували контакти, передзвонювали людям, коли ліки надходили. У той час важливо було не лише забезпечити препаратами, а й заспокоїти людей», — згадує Ганна.
Окремим болем стали переживання за колег, які опинилися на окупованих територіях.
«Одна з наших співробітниць на початку війни поїхала до рідних на Херсонщину. Згодом територія опинилася під окупацією. Ми постійно підтримували зв’язок, хвилювалися за неї. На щастя, все завершилося добре, і вона повернулася. Тоді ми ще раз зрозуміли, наскільки важливо залишатися командою навіть на відстані», — говорить завідувачка.
Волонтерство, яке стало частиною життя
Коли чоловік Ганни добровільно став на захист України та вирушив на Донецький напрямок, допомога військовим стала для неї особистою справою.
Відтоді вона регулярно організовує збори та забезпечує захисників необхідними речами.
«Найчастіше це медикаменти, але були збори й на автомобілі, FPV-дрони, зарядні станції, спорядження, засоби гігієни. АНЦ часто допомагала закривати збори, навіть РЕБи шукала, коли був такий запит. Якщо військові звертаються по допомогу, я намагаюся знайти можливість підтримати. На початку війни ліки для підрозділів навіть зберігалися в гаражі мого дідуся. Зараз збирати кошти складніше, ніж у 2022 році, але ми не маємо права зупинятися», — наголошує волонтерка.
Про кожен реалізований збір нагадують шеврони військових підрозділів, які сьогодні займають особливе місце в її домі.
Більше, ніж відпуск ліків
За роки роботи Ганна неодноразово переконувалася: фармацевт — це значно більше, ніж спеціаліст, який видає препарати.
Часто саме в аптеці людям стає зле, саме тут вони шукають допомоги або просто потребують людської підтримки.
«Нещодавно до нас звернулася жінка з гіпертонічним кризом. Ми оперативно виміряли тиск, надали необхідну допомогу та викликали швидку. Коли приїхали медики, вони підтвердили, що ми діяли правильно. У таких ситуаціях особливо розумієш, наскільки важливою є наша професія», — розповідає Ганна.
Але часто відвідувачам потрібні не лише ліки.
Щодня через аптеку проходять десятки людей зі своїми переживаннями, тривогами та особистими драмами. Іноді звичайна розмова стає для них не менш важливою, ніж професійна консультація.
«Я не погоджуюся з думкою, що фармацевт — це просто продавець. Ми щодня спілкуємося з людьми, вислуховуємо їх, підтримуємо, підказуємо. Дуже часто сам відпуск препарату займає лише кілька хвилин, а решта часу — це спілкування. Люди приходять не лише по ліки. Вони приходять по людяність, увагу і підтримку», — переконана вона.
Жити сьогодні і не втрачати оптимізму
Попри всі труднощі останніх років, Ганна продовжує залишатися джерелом енергії для свого колективу, військових і відвідувачів аптеки.
Вона переконана: навіть у найтемніші часи людина має знаходити сили рухатися вперед.
«Сьогодні немає часу постійно жити в смутку чи опускати руки. Треба цінувати кожен день, робити все можливе зараз і не втрачати віру. Після будь-яких труднощів обов’язково настає світліший період. Головне — не зупинятися», — говорить Ганна Вегринович.
Її історія — це історія про професіоналізм, людяність і відповідальність. Про людину, яка щодня працює для інших, допомагає військовим, підтримує колег і доводить власним прикладом: справжня сила фармацевта полягає не лише в знаннях, а й у здатності бути опорою для тих, хто цього потребує.