Державна служба зайнятості України надала статистичні дані щодо вакансій та кількості зареєстрованих шукачів роботи у сфері охорони здоров’я та фармацевтичній галузі у відповідь на інформаційний запит ГО «Асоціація фармацевтів України». На перший погляд цифри можуть виглядати як звичайна статистика. Проте детальний аналіз демонструє значно глибший процес – системну трансформацію українського ринку праці в медицині та фармації під впливом війни, міграції та кадрового виснаження.
Зміна парадигми ринку праці: від «ринку роботодавця» до «ринку кандидата»
Ще у 2021 році ринок праці в медичній та фармацевтичній галузях залишався класичним «ринком роботодавця». Кількість зареєстрованих шукачів суттєво перевищувала кількість вакансій, а конкуренція за одне робоче місце в середньому становила 2–4 особи на вакансію. Це дозволяло роботодавцям обирати кандидатів, встановлювати жорсткіші вимоги та не поспішати з підвищенням заробітних плат.
Однак уже з 2022–2023 років ситуація почала стрімко змінюватися. Станом на 2025–2026 роки ринок фактично перейшов у фазу «ринку кандидата», коли:
вакансій стає більше, ніж доступних фахівців;
роботодавці змушені конкурувати між собою;
дефіцит персоналу стає структурним, а не тимчасовим явищем.
Особливо показовою є сфера охорони здоров’я:
2021 рік — 31 828 вакансій та 46 163 шукачі;
2025 рік — вже 30 240 вакансій при лише 25 770 зареєстрованих шукачах.
Тобто навіть теоретично закрити всі вакансії вже неможливо.
Чому виник кадровий дефіцит?
Кадрова криза в системі охорони здоров’я та фармацевтичній галузі сформувалася під впливом одразу кількох масштабних факторів, які взаємно посилили один одного після початку повномасштабної війни.
Першою і найбільш відчутною причиною кадрового дефіциту стала масштабна зовнішня міграція. Медична та фармацевтична сфери традиційно мають високий рівень жіночої зайнятості, а після 2022 року значна частина українок виїхала за кордон та поступово інтегрується у ринки праці країн ЄС. Для системи охорони здоров’я це означає структурне скорочення кадрового потенціалу.
Другим важливим фактором стала мобілізація чоловіків-фахівців, насамперед у сфері фармацевтичного виробництва та дистрибуції. Відтік логістів, водіїв, технологів, інженерів, а також частини лікарів і фармацевтів до лав ЗСУ створив додатковий кадровий тиск на галузь.
Ще одним чинником стала тінізація ринку праці. Частина чоловіків уникає офіційної реєстрації в службі зайнятості через необхідність актуалізації військово-облікових даних, тому реальний дефіцит кадрів може бути значно глибшим, ніж показують офіційні статистичні дані.
Охорона здоров’я має найбільший кадровий розрив
Саме сектор охорони здоров’я демонструє найгостріший дисбаланс.
У 2024 році:
25 135 вакансій;
лише 23 556 зареєстрованих шукачів.
У 2025 році дефіцит поглиблюється:
30 240 вакансій;
25 770 шукачів.
Фактично система вже працює в умовах нестачі персоналу.
Аптечний ринок праці в Україні зазнав суттєвих змін: у 2021 році було 4 428 вакансій і 5 516 шукачів (≈1,25 особи на вакансію), що свідчило про відносну рівновагу. У 2022 році кількість вакансій знизилась до 2 382, тоді як шукачів було 4 862 (≈2 особи на вакансію), що відображало тимчасове зростання конкуренції. У 2024 році ринок перейшов у стан: 1 921 вакансія проти 2 452 шукачів, що поступово призводить до конкуренції вже між роботодавцями.
У результаті аптечні мережі дедалі активніше конкурують за фармацевтів і провізорів, що призводить до зростання заробітних плат та перегляду умов праці. Показовою залишається ситуація у Харківській області, де навіть попри складну безпекову ситуацію зберігається високий попит на фармацевтичних фахівців.
Не менш складна ситуація спостерігається у сфері фармацевтичного виробництва:
у 2021 році в галузі налічувалась 691 вакансія на 1 359 шукачів,
у 2024 році – лише 368 вакансій та 465 шукачів.
Основними причинами стали руйнування виробничих потужностей, евакуація підприємств, логістичні труднощі та скорочення інвестицій.
Війна також суттєво змінила географію ринку праці. Луганська область, Донецька область, Херсонська область та Запорізька область демонструють різке скорочення кількості вакансій через бойові дії та окупацію. Натомість тилові регіони, зокрема Львівська область, зіткнулися з надмірним навантаженням на систему охорони здоров’я: кількість вакансій уже суттєво перевищує кількість доступних фахівців, а медична інфраструктура продовжує активно розширюватися.
Що це означає для галузі?
Офіційна статистика підтверджує: українська медицина та фармація входять у фазу довгострокового кадрового дефіциту.
Для роботодавців це означає:
постійне зростання конкуренції за персонал;
тиск на рівень заробітних плат;
необхідність утримання працівників;
інвестиції у навчання та перекваліфікацію;
перегляд регіональної стратегії розвитку.
Для системи охорони здоров’я ризики ще глибші:
зростання навантаження на медиків;
виснаження персоналу;
збільшення черг;
зниження доступності медичної допомоги.
А для фармацевтичної галузі кадровий дефіцит вже стає питанням лікарської безпеки держави.