До ГО «Асоціація фармацевтів України» звернулося видання «НафтоРинок» з проханням надати експертну оцінку відпуску безрецептурних ліків на АЗС з 3 березня 2026 року у зв’язку з набранням чинності постанови КМУ від 26 грудня 2025 р. № 1803, а також окремих положень постанови КМУ від 2 березня 2026 р. № 275. Зокрема в листі зазначається, що такі зміни викликали неоднозначну реакцію серед учасників фармацевтичного ринку та ринку нафтопродуктів. Зокрема, лунають застереження щодо потенційного зниження ролі фармацевта як фахівця охорони здоров’я та спрощення підходу до реалізації лікарських засобів. Водночас представники органів державної влади наголошують, що такі кроки спрямовані на підвищення доступності лікарських засобів для населення.
ГО «АФУ» надало детальну відповідь на запит.
1. Щодо підтримки запровадження продажу безрецептурних лікарських засобів на АЗС та необхідних змін до чинного порядку реалізації цієї ініціативи
АФУ не заперечує проти пошуку додаткових механізмів підвищення доступності лікарських засобів для населення, особливо у віддалених, сільських та прифронтових територіях, де доступ до аптечної інфраструктури об’єктивно ускладнений.
Водночас Асоціація вважає, що запровадження продажу лікарських засобів на АЗС у чинній моделі не забезпечує належного балансу між доступністю, безпекою пацієнтів, якістю фармацевтичної допомоги та справедливими умовами конкуренції на фармацевтичному ринку.
На нашу думку, реалізація такої ініціативи можлива лише за умови попереднього впровадження чітких законодавчих механізмів, які мінімізують ризики для пацієнтів і не створюють регуляторної асиметрії між аптеками та АЗС.
Зокрема, необхідними є такі зміни.
Обмеження географії продажу. Дозвіл на продаж безрецептурних лікарських засобів на АЗС доцільно обмежити лише тими місцевостями, де відсутні аптечні заклади, а також місцями поза межами населених пунктів. Такий підхід дозволив би спрямувати регулювання саме на вирішення проблеми доступності лікарських засобів, а не на створення додаткового конкурентного каналу у містах та територіях, де аптечна інфраструктура вже функціонує.
Чітке обмеження асортименту. Асортимент лікарських засобів, дозволених до продажу на АЗС, має бути суворо обмежений кількома десятками найнеобхідніших та безпечних безрецептурних препаратів, які не потребують спеціальних умов зберігання, складної оцінки стану пацієнта або детальної фармацевтичної консультації. Такий перелік має бути затверджений Міністерством охорони здоров’я України та регулярно переглядатися з урахуванням безпеки застосування, фармакологічних ризиків, умов зберігання та потенційного впливу на здатність керувати транспортним засобом.
Спеціальне пакування. Лікарські засоби, дозволені до продажу на АЗС, мають реалізовуватися у спеціальних упаковках із невеликою кількістю одиниць в упаковці. Це дозволить знизити ризики надмірного споживання, неправильного застосування, самолікування та одночасно зробить такі препарати доступними для невідкладних або разових потреб.
Достатня кількість кваліфікованого персоналу. Необхідно встановити вимоги до кількості уповноважених осіб, відповідальних за якість лікарських засобів, які мають бути достатніми для належного контролю за кожним місцем провадження діяльності. Такі особи повинні мати відповідну фармацевтичну освіту та пройти спеціальне навчання щодо зберігання, відпуску, простежуваності та контролю якості безрецептурних лікарських засобів.
Фармацевтична консультація. Відпуск лікарських засобів на АЗС має супроводжуватися обов’язковою консультацією фармацевта або асистента фармацевта, яка може надаватися офлайн або онлайн. Без такої консультації існує ризик перетворення лікарського засобу на звичайний товар імпульсного попиту, що не відповідає природі лікарських засобів як продукції, пов’язаної з охороною здоров’я.
Усунення нерівних умов діяльності. Законодавство, яке призвело до створення нерівних умов діяльності різних учасників фармацевтичного ринку, має бути переглянуте. Йдеться, зокрема, про вимоги до зберігання, реалізації, контролю якості, відповідного персоналу, матеріально-технічної бази та фармацевтичної опіки.
Водночас спрощення регулювання для аптек можливе лише у тих частинах, які не впливають на безпеку пацієнта та якість лікарських засобів. Передусім це має стосуватися адміністративних і процедурних вимог: цифровізації ліцензування, зменшення паперового документообігу, переходу на електронні журнали, інтеграції з державними реєстрами, оптимізації формальних вимог до площ і планувальних рішень за умови збереження критичних параметрів належної аптечної практики.
2. Щодо впливу ініціативи на конкурентне середовище фармацевтичного ринку, зокрема на діяльність малого та середнього бізнесу
Ініціатива дозволу продажу лікарських засобів на АЗС є не точковою технічною зміною, а структурною зміною моделі фармацевтичного ринку, яка прямо впливає на конкурентне середовище.
АЗС мають значний клієнтський потік, зручне розташування, тривалий режим роботи та високий потенціал імпульсних покупок. У таких умовах вони можуть почати перехоплювати частину дрібних, але регулярних покупок безрецептурних лікарських засобів, зокрема анальгетиків, жарознижувальних, засобів від застуди, препаратів першої потреби, а також частину нічного попиту та попиту «дорогою додому».
Найбільш негативний ефект може відчути малий і середній аптечний бізнес, особливо аптеки у невеликих містах, селищах, мікрорайонах із низьким трафіком та у громадах, де економічна стійкість аптечного закладу значною мірою залежить від продажу безрецептурних препаратів.
Безрецептурні лікарські засоби належать до менш регульованого сегменту аптечного асортименту та часто є важливою частиною обороту, яка дозволяє аптекам покривати витрати на персонал, оренду, дотримання ліцензійних умов, зберігання, контроль якості та забезпечення наявності соціально важливих лікарських засобів.
У разі перетоку цього сегменту на АЗС малі аптеки можуть втратити частину «простого» доходу, що підвищить ризики їх економічної нестабільності, скорочення мережі аптечних закладів, особливо у малонаселених громадах, та подальшої концентрації фармацевтичного ринку.
Додатковий негативний ефект створює нерівність регуляторних умов. Аптеки працюють за суворими вимогами до персоналу, матеріально-технічної бази, зберігання, контролю якості, фармацевтичної опіки та відповідальності. Натомість для АЗС запроваджується суттєво спрощена модель реалізації лікарських засобів. Це створює асиметрію, за якої один канал реалізації несе значно більший регуляторний і фінансовий тягар, ніж інший.
3. Щодо ризиків знецінення ролі фармацевта як фахівця охорони здоров’я
На думку АФУ, продаж лікарських засобів на АЗС у нинішній моделі об’єктивно створює ризики знецінення ролі фармацевта як фахівця системи охорони здоров’я.
Фармацевт не є звичайним продавцем товару. Його функція полягає не лише у фізичному відпуску лікарського засобу, а й у перевірці коректності застосування, попередженні про можливі ризики, взаємодії препаратів, протипоказання, особливості дозування, умови зберігання та необхідність звернення до лікаря у разі небезпечних симптомів.
Передання частини функцій з відпуску безрецептурних препаратів особам без спеціальної фармацевтичної освіти фактично підміняє фармацевтичну діяльність звичайною роздрібною торгівлею. У довгостроковій перспективі це може сформувати хибне суспільне сприйняття, що професійна фармацевтична експертиза не є необхідною для значної частини ринку лікарських засобів.
Наслідками такого підходу можуть стати зниження престижу фармацевтичної освіти, зменшення мотивації до здобуття профільної кваліфікації, витіснення фахівців із сегменту масового роздрібного продажу, поглиблення кадрового дефіциту у фармацевтичній галузі та поступова деградація фармацевтичної опіки як складової системи охорони здоров’я.
4. Щодо відповідності задекларованої мети підвищення доступності лікарських засобів реальному змісту ініціативи
Задекларованою метою відповідних змін було підвищення доступності лікарських засобів для населення, передусім у сільській місцевості, віддалених громадах та прифронтових регіонах, де доступ до аптечної інфраструктури ускладнений з об’єктивних причин.
Однак фактична географія реалізації цієї ініціативи свідчить про інше. За даними фахового видання «Фармацевт Практик» https://www.fp.com.ua/liki-na-azs-litsenziyi-otrimali-9-merezh-ale-geografiia-prodazhu-viklikaie-pitannia/ станом на 1 травня 2026 року ліцензії отримали дев’ять мереж АЗС на 162 місця провадження діяльності, які розташовані у Київській області – 52, м. Києві – 42, Львівській області – 25, Одеській області – 9, Рівненській області – 8, Житомирській та Кіровоградській областях – по 5, Вінницькій області – 4, Дніпропетровській та Хмельницькій областях – по 3, Полтавській, Тернопільській, Черкаській та Чернігівській областях – по 1.
Водночас у низці областей, де питання доступності лікарських засобів є найбільш чутливим, зокрема у Донецькій, Харківській, Херсонській, Запорізькій та Сумській областях, такі точки взагалі відсутні.
Таким чином, фактична реалізація ініціативи не підтверджує, що вона спрямована насамперед на вирішення проблеми доступності лікарських засобів у тих громадах, де така проблема є найбільш гострою. Натомість спостерігається концентрація нових місць провадження діяльності у регіонах з уже наявним споживчим попитом, розвиненою інфраструктурою та значним клієнтським трафіком.
За таких умов задекларована мета підвищення доступності лікарських засобів не повною мірою відповідає фактичному змісту та практичній географії реалізації цієї ініціативи.
5. Щодо основних бенефіціарів ініціативи
На думку АФУ, у запропонованій моделі основними бенефіціарами ініціативи є автозаправні мережі та виробники лікарських засобів.
АЗС отримують можливість без значних інвестицій у повноцінну аптечну інфраструктуру збільшити середній чек, монетизувати вже існуючий клієнтський потік та сформувати додатковий канал імпульсного попиту.
Виробники лікарських засобів, насамперед безрецептурного сегменту, отримують додатковий канал збуту, можливість збільшення обсягів продажів OTC-препаратів та зменшення залежності від аптечних мереж як основного каналу реалізації.
Вигода для споживача у такій моделі переважно обмежується фактором зручності. Водночас ця зручність не повинна підміняти вимоги до безпечного застосування лікарських засобів, належного зберігання, контролю якості та фармацевтичної консультації.
Аптечний сектор, особливо малий і середній бізнес, у такій моделі зазнає ризиків втрати частини трафіку, доходів та конкурентної позиції при одночасному збереженні для аптек більш жорсткого регуляторного навантаження.
6. Щодо можливих змін у ціноутворенні на безрецептурні препарати
Максимальна роздрібна націнка на безрецептурні лікарські засоби однаково регулюється державою як для аптечних закладів, так і для АЗС.
Для об’єктивного визначення впливу появи нового каналу продажу безрецептурних лікарських засобів на ціноутворення необхідно проводити окремі дослідження, аналізувати фактичні ціни, структуру попиту, логістику, маркетингові витрати, канали закупівлі, поведінку споживачів та практику ціноутворення як в аптечних закладах, так і на АЗС.
Водночас АФУ вважає, що поява АЗС як нового каналу реалізації безрецептурних лікарських засобів, попри однакове державне обмеження максимальної націнки, ймовірно, призведе не до вирівнювання цін, а до їх сегментації.
На АЗС ціни можуть тяжіти до верхньої межі через фактор зручності, імпульсного попиту, нічного попиту, відсутності альтернативи у конкретний момент та готовності споживача заплатити більше за швидкий доступ до препарату.
Натомість аптеки, втрачаючи частину трафіку, можуть бути змушені посилювати цінову конкуренцію через акції, програми лояльності, знижки та інші маркетингові інструменти. Це може поглибити фінансовий тиск на малий і середній аптечний бізнес.
7. Щодо регуляторної асиметрії порівняно з аптеками та необхідності перегляду моделі ліцензування
АФУ вважає, що умови продажу лікарських засобів на АЗС створюють регуляторну асиметрію порівняно з аптечними закладами.
Аптеки здійснюють діяльність у значно жорсткіших умовах: вони мають забезпечувати наявність кваліфікованого персоналу, фармацевтичну відповідальність, належне зберігання лікарських засобів, контроль якості, ведення документації, дотримання санітарних, матеріально-технічних та ліцензійних вимог, а також надання фармацевтичної опіки.
Натомість АЗС фактично отримують можливість реалізовувати лікарські засоби за суттєво спрощеними вимогами, що не є співмірним із регуляторним навантаженням, яке несуть аптечні заклади.
На думку АФУ, для відновлення справедливого конкурентного середовища та забезпечення належного рівня захисту пацієнтів доцільно не знижувати фармацевтичні стандарти для аптек, а посилити регуляторні вимоги до АЗС у частині: умов зберігання лікарських засобів; температурного контролю; простежуваності руху лікарських засобів; контролю якості; порядку відпуску; мінімальних вимог до підготовки персоналу; доступності фармацевтичної консультації; відповідальності за порушення умов зберігання та реалізації.
Проте модель регулювання аптечної діяльності також потребує перегляду, однак спрощення має стосуватися насамперед адміністративних і процедурних вимог, які не впливають на безпеку пацієнта та якість лікарських засобів.
Зокрема, доцільно спростити та повністю цифровізувати процедури ліцензування, включаючи відкриття аптечного закладу, внесення змін, переоформлення документів, зменшити дублювання паперової документації через перехід на електронні журнали та інтеграцію з державними реєстрами, оптимізувати вимоги до площ і планувальних рішень із збереженням критичних параметрів належної аптечної практики.
Також можливий перегляд окремих формальних кадрових вимог, наприклад щодо жорстких штатних нормативів або можливості залучення осіб без спеціальної освіти до окремих допоміжних процесів під наглядом фармацевтів. Водночас такий перегляд не повинен знижувати вимоги до кваліфікації осіб, відповідальних за якість лікарських засобів, фармацевтичну консультацію та безпеку пацієнта.
Підсумовуючи викладене, АФУ вважає, що продаж лікарських засобів на АЗС у нинішній моделі несе ризики для пацієнтів, фармацевтичної професії, малого та середнього аптечного бізнесу, конкурентного середовища та якості фармацевтичної допомоги.
Підвищення доступності лікарських засобів має досягатися не шляхом спрощеного перенесення фармацевтичної функції на неаптечні об’єкти, а через розвиток аптечної інфраструктури у віддалених і прифронтових громадах, підтримку мобільних аптечних пунктів, цифровізацію процедур, усунення адміністративних бар’єрів для аптек, а також запровадження чітких і безпечних правил для будь-якого альтернативного каналу реалізації лікарських засобів.