Для мешканців Нової Одеси на Миколаївщині місцева аптека давно стала не лише пунктом отримання необхідних ліків. Тут уважно вислухають, допоможуть зорієнтуватися у складній ситуації та підтримають добрим словом. Саме так уже багато років працює завідувачка «Аптеки оптових цін» Лариса Гоцуляк — людина, для якої фармація стала справою життя.
За понад три десятиліття роботи вона переконалася: справжня допомога пацієнту не обмежується відпуском препаратів. Особливо сьогодні, коли українці щодня стикаються зі стресом, невизначеністю та наслідками війни.
Професія, яка стала продовженням родинної історії
Шлях Лариси Гоцуляк у медицину розпочався ще в дитинстві. Вона виросла у родині медиків, де допомога людям була не просто професією, а способом життя.
«Я взагалі із сім'ї медиків. Мама все життя працювала дитячою медсестрою, а батько був хірургом, заслуженим лікарем України. Тож вибору, якщо чесно, майже не було. Я знала, що моє життя буде пов'язане з медициною. Просто сталося так, що це була саме фармація», — розповідає Лариса Гоцуляк.
Після закінчення Запорізького медичного інституту вона повернулася на Миколаївщину, де розпочала професійну діяльність. Згодом очолила аптеку комунального підприємства «Миколаївська фармація», а після реформування галузі продовжила роботу в мережі «Аптека 9-1-1».
Сьогодні фармацевтичну династію продовжує її син Олексій Шовкопляс, який також працює завідувачем аптеки.
Коли ліки — не єдине, що потрібно людині
У невеликих містах аптекарі часто стають першими, до кого звертаються люди зі своїми проблемами. І нерідко йдеться не лише про стан здоров’я.
«У нас було багато різних ситуацій. Ми вимірюємо людям тиск, викликаємо швидку допомогу, коли бачимо небезпечні показники. Пам'ятаю випадок, коли після вимірювання тиску чоловіка забрали з підозрою на інсульт. Бувало, що людині ставало зле просто через те, що вона не поснідала. Тоді ми готували чай, допомагали прийти до тями. І переселенцям допомагали, і одяг знаходили, коли це було потрібно. Ми робимо все, що дозволяють наші професійні обов'язки, і навіть трохи більше — те, що можемо зробити по-людськи», — говорить Лариса.
Саме тому багато відвідувачів приходять до аптеки не лише за препаратами, а й за порадою, підтримкою та відчуттям, що їх вислухають.
Війна як випробування на міцність
Початок повномасштабного вторгнення став серйозним викликом для всієї Миколаївщини. Через бойові дії та порушену логістику забезпечення ліками стало надзвичайно складним завданням.
Лариса Гоцуляк згадує, що в перші місяці війни місто фактично опинилося відрізаним від звичних маршрутів постачання.
«Було дуже страшно. Ми фактично опинилися в ізоляції на кілька місяців. Товар не могли завезти, багато шляхів були перекриті. Був час, коли на полицях залишалися буквально дві-три коробочки препаратів. Але ніхто не поїхав. Ми всі залишилися на своїх місцях у Новій Одесі та продовжували працювати для людей. Іншого вибору тоді просто не було», — згадує завідувачка.
Аптека також зазнала пошкоджень через вибухову хвилю після одного з ворожих ударів. Проте колектив швидко відновив роботу.
«Найстрашніше було саме на початку війни. Прильоти були зовсім недалеко. У нас вибило вікна, постраждала частина майна. Але власник приміщення дуже швидко все відновив. Фактично за один день ми навели лад і продовжили працювати», — розповідає вона.
У той період аптечний заклад став для багатьох місцевих жителів місцем взаємодопомоги. Тут заряджали телефони, допомагали переселенцям та підтримували зв’язок із близькими.
Фармацевт як фахівець і психолог
На думку Лариси Гоцуляк, сучасний фармацевт дедалі частіше виконує роль не лише консультанта з лікарських засобів, а й людини, яка допомагає впоратися з емоційними труднощами.
«Фармацевт — це точно не продавець ліків. І так було завжди. Люди приходять до нас зі своїми проблемами, страхами, історіями. Вони чекають не лише рекомендації щодо препарату, а й людської участі. Часто достатньо вислухати людину, підтримати її словом, і їй уже стає легше», — наголошує вона.
За словами фармацевтки, ця робота потребує значної емоційної віддачі, однак саме людяність допомагає зберігати довіру між фахівцями та пацієнтами.
Маленькі символи великої стійкості
У колективі аптеки є власні традиції, які допомагають зберігати оптимізм навіть у непрості часи. Одним із таких символів став солом’яний домовичок, який залишився тут ще від попередніх власників приміщення і вже багато років вважається своєрідним оберегом.
Працівники також щороку долучаються до святкування Дня вишиванки, підкреслюючи свою повагу до українських традицій та національної єдності.
Побажання, яке сьогодні об’єднує всіх
Попри всі випробування, Лариса Гоцуляк продовжує щодня працювати для людей та вірити у перемогу добра над злом.
Її головне побажання колегам і всім українцям сьогодні залишається простим: «Миру нам усім. Миру і якнайшвидшого завершення цього жахіття».
Історія Лариси Гоцуляк — це приклад того, як щоденна праця, професіоналізм і людяність допомагають українцям вистояти навіть у найскладніші часи. Саме завдяки таким фахівцям фармацевтичний фронт залишається надійною опорою для суспільства.