24 лютого 2022 року наше життя змінилося. На передовій опинилися не лише ті, хто взяв до рук зброю і пішов захищати Батьківщину. Фармацевти відкрили власний фронт, де щодня виборюють здоров’я українців.
Аптека (не) працює
Багато аптек того дня залишилися зачиненими. Основна причина — побоювання за власне життя і безпеку родини, адже більшість працівників — жінки, часто з маленькими дітьми, тому вихід на роботу в умовах обстрілів здавався неможливим. Частина фармацевтів поїхала у більш безпечні регіони України або за кордон, рятуючи свої родини.
Ті, хто залишався вдома, стежили за новинами і з жахом спостерігали, як мирне місто швидко перетворювалося на зону небезпеки.
Ті фармацевти, які все ж вийти на роботу, зіткнулися з безліччю випробувань. Транспорт зупинився, дороги перекривались, а обстріли робили пересування смертельно небезпечним. Доводилося йти пішки, ховаючись у під’їздах або падаючи на землю під свист снарядів, бігцем долати снігові кучугури, поки ненадовго наставала перерва між вибухами… А потім на сходах до аптеки продиратися крізь агресивний натовп переляканих пацієнтів, які ще з ночі займали чергу, щоб потім, навіть не знімаючи верхнього одягу, ставати за перший стіл і відпускати ліки – під акомпанемент істерик, криків та сліз відвідувачів.
Дефіцит ліків = вирок для хворих
Перший день війни показав, наскільки вразливою стає система забезпечення ліками під час надзвичайної ситуації. Люди скуповували препарати, засоби перев'язки, дитяче харчування в величезній кількості — запаси аптек не були розраховані на такий попит.
Полиці швидко порожніли, а доставки не було: початок повномасштабного вторгнення на певний час припинив постачання товарів до аптек. Своєрідним виходом з ситуації на перший час стали обмеження кількості упаковок в одні руки та запаси аптек, які постраждали від обстрілів… Фармацевти власноруч збирали ліки у розбомблених аптеках, відчищали їх від кіптяви та пороху і зносили ці дорогоцінні упаковки у свої аптеки, де на них чекали пацієнти.
Що показав перший день війни
Перший день війни продемонстрував, що фармацевти — це не лише люди, які відпускають ліки, а відповідальність, професійна гідність і готовність допомогти тоді, коли іншим страшно. Аптека в умовах війни — це фронт, де ризикують життям і долають страх заради здоров’я людей. А іноді й гинуть прямо за першим столом.
Це був день, коли українські фармацевти довели: їхній обов’язок перед пацієнтами може стати справжньою героїчною відповіддю на нову реальність. Їхня готовність працювати, навіть під обстрілами, стала символом стійкості та надії для всієї країни.