Обираючи професію фармацевта, ніхто не уявляє, що одного дня доведеться працювати під обстрілами. Що білий халат може стати мішенню. Що аптека – місце, де рятують життя – перетвориться на поле бою.
Після 24 лютого 2022 року ця реальність стала буденністю для тисяч українських фармацевтів.
Серед тих, хто заплатив найвищу ціну за вірність професії, – Наталія Демиденко та Світлана Калиниченко, працівниці аптеки в селищі Козача Лопань на Харківщині. 17 березня 2022 року вони загинули на робочому місці, виконуючи свій професійний і людський обов’язок.
Аптека за два кілометри від кордону
Козача Лопань – прикордонне селище, яке з перших днів війни опинилося під постійною загрозою. Попри небезпеку, «Аптека оптових цін» продовжувала працювати: люди залишилися без ліків, без транспорту і без можливості виїхати.
Того ранку Наталія та Світлана прийшли на роботу, щоб видати медикаменти місцевим жителям. Вони знали, що ризикують. Але знали й інше: без них селище залишиться без допомоги.
Поруч з аптекою влучила ворожа ракета.
Діти Наталії та Світлани так і не дочекалися своїх мам.
Хто вони були
Наталія Олександрівна Демиденко, 37 років
Завідувачка аптеки. Випускниця НФаУ (2008), пройшла інтернатуру, працювала за першим столом, керувала аптеками в Дергачах і Козачій Лопані.
Мама двох дітей — 10-річного Романа та 5-річної Еліани.
Віддана професії, відповідальна, спокійна, завжди готова допомогти пацієнтам.
Світлана Павлівна Калиниченко, 27 років
Технічна працівниця аптеки. Молода мама двох дітей – 6-річної донечки та маленького сина, якому на той момент був лише рік. У день трагедії дівчинка перебувала в приміщенні аптеки разом із матір’ю, отримала тяжкі поранення та була примусово вивезена до росії.
Це історії не просто працівниць аптеки. Це історії жінок, які жили звичайним життям, виховували дітей, працювали для людей – і загинули, виконуючи свою роботу.
Визнання подвигу
За мужність і самопожертву Наталія Демиденко та Світлана Калиниченко були посмертно нагороджені медалями «За врятоване життя» (Указ Президента України №166/2022).
Ця нагорода – визнання того, що фармацевти під час війни стали частиною медичного фронту. Вони рятують життя не лише порадою чи правильно підібраним препаратом, а інколи — ціною власного життя.
Коли професія стає подвигом
Війна змінила все. Аптеки стали пунктами допомоги, укриттями, місцями, де люди шукали не лише ліки, а й підтримку. Фармацевти – тими, хто залишався на робочому місці, коли навколо вибухали снаряди.
Історія Наталії та Світлани – одна з найболючіших. Але вона — не єдина. Пам’ятаймо: фармацевтична спільнота – це не лише про професію. Це про служіння людям.
Світла пам’ять
У річницю їхньої загибелі ми вшановуємо пам’ять двох жінок, які до останнього залишалися на своєму посту. Їхні імена назавжди вписані в історію фармацевтичного фронту України.
Світла пам’ять Наталії Демиденко та Світлані Калиниченко.
Вічна шана фармацевтам, які віддали життя, рятуючи інших.