Коли цивільна інфраструктура прифронтових міст опиняється під загрозою, аптека залишається чи не єдиним осередком стабільності, де людина може отримати не лише необхідну медичну допомогу, а й відчуття безпеки. Для мешканців прифронтових регіонів аптечний працівник — це і фармацевт, і психолог, і той, хто просто спитає: «Як ви сьогодні?».
Історія Галини Андреєвої, яка три роки працювала у селищі Шахтарське на Дніпропетровщині, є яскравим свідченням того, як робочі будні перетворються на щоденний подвиг.
Шлях до покликання
Мрія присвятити життя фармації з’явилася у Галини ще в дитинстві, коли вона спостерігала за роботою своїх рідних. У повазі до цієї професії та прагненні допомагати людям формувався її світогляд. Хоча доля спочатку розпорядилася так, що в навчальному закладі пані Галина здобула фельдшерську освіту, це лише збагатило її клінічне розуміння потреб пацієнта.
Сьогодні, маючи за плечима майже двадцять років професійного стажу, вона працює адміністраторкою торговельної зали. В умовах війни таке поєднання медичної підготовки та фармопіки виявилося критично важливим для щоденної практики. Як згадує сама Галина Андреєва, завдяки рідним вона завжди вважала цю професію надзвичайно корисною та поважною, а життя довело, що аптека — це набагато більше, ніж просто торговельна точка, це справжній простір довіри.
Аптека під обстрілами
У 2022 році, переїхавши на Дніпропетровщину з Донеччини, пані Галина вже мала гіркий досвід і знала руйнівне обличчя війни. Проте Шахтарське, розташоване менш ніж за 50 кілометрів від лінії фронту, незабаром саме стало ареною важких випробувань.
У 2025 році ситуація в регіоні загострилася остаточно. Постійні канонади, безсонні ночі в коридорах за правилом «двох стін» і страх стали буденністю. Проте щоранку аптека відчиняла свої двері чітко за розкладом. Попри загрози та обстріли, за весь час загострення заклад не припиняв роботи ні на один день.
Еволюція попиту та психологічна опіка
Фармацевтичний фронт прифронтової смуги пройшов складну трансформацію. У перші місяці повномасштабного вторгнення населення масово запасалося медикаментами першої потреби, через що з полиць миттєво зникали заспокійливі, серцево-судинні, знеболювальні та жарознижувальні препарати, а також антисептики й перев’язувальні матеріали. Згодом, завдяки спільним зусиллям фармацевтичної спільноти та дистриб'юторів, логістичні ланцюги вдалося повністю стабілізувати.
З часом на перший план вийшла саме соціально-психологічна складова роботи. Для літніх та самотніх людей аптека стала місцем, куди приходили не лише за пігулками, а й за заспокоєнням. Коли під час тривог чи вибухів працівники разом із відвідувачами ховалися у безпечних зонах аптеки, найголовнішим завданням ставало збереження спокою та емоційна підтримка кожної людини.
Професійна етика, релокація та солідарність
Наприкінці 2025 року перебувати у Шахтарському стало надто небезпечно, проте рішення про евакуацію супроводжувалося непохитним прагненням залишатися в професії. Завдяки професійним зв'язкам Галина Андреєва разом із колегою змогла релокуватися до Хмельницького.
Переїзд до нового міста наочно показав важливість колегіальної підтримки та дружнього плеча поруч. Початок роботи на новому місці збігся з важкою зимою, блекаутами, необхідністю оперативно виносити на вулицю і вмикати важкий генератор, щоб терміново налагодити безперебійного живлення аптечного обладнання. Пліч-о-пліч із колегою всі ці технічні та побутові виклики вдалося подолати значно легше.
Емпатія як головний інструмент сучасного фармацевта
Роки війни сформували новий стандарт комунікації у фармзакладах. Працівники щодня стикаються з людьми, які перебувають у стані гострого стресу чи ПТСР. Формула роботи в таких умовах вимагає сприймати будь-яку різкість пацієнтів без відповідної агресії, розуміючи, що за роздратуванням часто ховається біль або страх.
Працівник аптеки має вміти вислухати, адже іноді короткий та щирий діалог виявляється важливішим за консультацію. Збереження доброзичливості, щира посмішка та просте побажання здоров’я повертають виснаженій людині відчуття нормальності та безпеки.
Досвід Галини Андреєвої доводить, що фармацевтична галузь є критичною ланкою системи національної безпеки та охорони здоров'я.
За стриманими цифрами відпущених рецептів та графіками чергувань стоїть величезна гуманітарна місія. Працювати під загрозою обстрілів, шукати шляхи доставки ліків у гарячі точки, ділитися теплом і підтримувати колег — це і є той фундамент, на якому тримається наша країна.
Громадська організація «Асоціація фармацевтів України» висловлює глибоку вдячність усім фармацевтам, провізорам та працівникам аптек, які продовжують віддано тримати фармацевтичний фронт України.