Коли в містах і селах гасне світло, життя ніби зупиняється. Але не в аптеках. Під монотонний гуркіт генераторів, що став невід’ємним звуком української зими, фармацевти ведуть свою тиху боротьбу – за кожну ампулу інсуліну, за кожен вчасно відпущений рецепт, за можливість зберегти людяність у нелюдських обставинах.
Доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України Максим Хаустов зазначає: коли робота перетворюється на постійну боротьбу, ресурс людини виснажується значно швидше. Емоційне вигорання фармацевтів стає реальністю, адже вони працюють у стані безперервної тривоги, відповідальності та фізичного навантаження.
Особливу роль у цих умовах відіграють жінки, адже більшість аптечних колективів – саме жіночі. Фактично вони стали відповідальними і за енергетичну стійкість аптек: переносять важкі каністри з пальним, запускають генератори у мороз, контролюють технічний стан обладнання, а вже за кілька хвилин повертаються до роботи за першим столом, забезпечуючи точний і безпечний відпуск лікарських засобів.
Для фармацевта блекаут – це не лише темрява в залі. Це загроза для препаратів, що потребують суворого температурного режиму. Коли генератор дає збій серед ночі, працівники часто мчать з дому, щоб перевірити холодильне обладнання. Відповідальність за те, щоб пацієнт отримав придатний до застосування препарат, нерідко переважає фізичну втому.
Аптека у віддалених громадах сьогодні виконує функції, які виходять далеко за межі фармацевтичної діяльності. Вона стає інформаційним пунктом, місцем зв’язку і психологічної підтримки. Люди приходять не лише за ліками, а й за порадою, поясненням чи просто словом розради. Для багатьох білий халат фармацевта – символ стабільності та довіри.
Та найважчим випробуванням є не холод і не гуркіт генератора, а системне знецінення професії. Фармацевтів часто роблять «крайніми» у питаннях цін на ліки, пацієнти виливають свій гнів на тих, хто працює по 12 годин під гуркіт генераторів. Це руйнує професійну гордість і веде до глибокої апатії.
Україні критично необхідні програми ментального здоров’я, адаптовані саме для фармацевтичного сектору: спеціалізована психологічна підтримка, навчання технікам деескалації конфліктів, державне визнання та соціальні пільги для тих, хто працює у зонах бойових дій чи віддалених селах. Адже якщо вигорить фармацевт – закриється аптека. А без аптеки не виживе жодна лікарня і жоден пацієнт.
Повний текст статті читайте на сайті «Фармацевт Практик»:
