2 березня 2022 року в центр Харкова влучили дві російські ракети. Одна з них зруйнувала Палац Праці — архітектурну перлину 1916 року, яка пережила Другу світову війну, але не пережила російського вторгнення.
На першому поверсі цієї будівлі працювала «Аптека Центральна №1», символ Аптечної мережі 9‑1‑1, що з 1999 року обслуговувала харків’ян. Цей день міг стати останнім у її історії. Але аптека вистояла. І сьогодні вона знову працює – як аптека‑музей, як символ незламності фармацевтів, які рятували людей під обстрілами.
Удар, що зруйнував стіни, але не зламав людей
У день трагедії фармацевти працювали, як завжди: приймали товар, консультували пацієнтів, допомагали тим, хто не міг дістатися інших аптек.
Кураторка Яна Стрілець згадує:
«Десь за годину почався справжній жах. Аптеку завалило, стеля впала, все засипало уламками, пилом, упаковками з ліками. Я приймала товар за другою касою і в одну мить опинилася на підлозі…»
Вибухова хвиля вибила двері та вікна, зруйнувала прилавки, засипала фармацевтів ящиками з ампулами. Яна отримала поранення голови, але, прийшовши до тями, першою думкою було: чи живі всі колеги?
У дитячому залі під завалами знайшли Людмилу Потабрик та Ніну Жук. Їх витягли з-під уламків і передали медикам. Усі троє фармацевтів вижили, але довго лікувалися й відновлювалися.
Людмила Потабрик:
«Це був мій другий день народження»
Провізорка Людмила Потабрик того дня прийшла допомогти колегам із прийманням товару. О 14:50 ракета влучила в Палац Праці.
«Я прийшла до тями на купі битого скла та піску і побачила, як на мене падає шафа…»
У лікарні їй діагностували проникаючу мінно-вибухову травму голови, переломи кісток орбітальної зони та пошкодження артерії. Вона провела три тижні в лікарні та перенесла складну операцію, але повернулася до роботи, щойно дозволив стан здоров’я.
Сьогодні Людмила знову працює за першим столом – консультує та відпускає ліки. За мужність і професіоналізм вона отримала звання «Заслужений працівник фармації України».
Яна Стрілець: фармацевтка, яка не зламалася після двох «прильотів»
Історія Яни Стрілець – це історія молодої фахівчині, яка пройшла через обстріли, евакуацію й роботу в найскладніших умовах та повернення додому.
24 лютого вона йшла на роботу пішки – серед вибухів і хаосу. Перед аптекою стояла довжелезна черга людей, які потребували ліків. Після удару в Палац Праці Яна пережила ще один «приліт» – 16 квітня, біля іншої аптеки, в якій вона працювала. Після цього жінка тимчасово виїхала на Полтавщину, за кілька днів знову вийшла на роботу – в іншій аптеці мережі. У травні повернулася до Харкова.
«Головне в нашій професії – не нашкодити. Ми рятуємо життя. Я не втомлюсь допомагати людям, поки в світі є хоч один хворий».
Її історія – про професійну честь, відповідальність і людяність.
Друге життя «Аптеки Центральної №1»
Після ракетного удару аптека дев’ять місяців стояла в руїнах. Її відбудували з нуля: нові стіни, меблі, техніка. Але найголовніше – вона стала музеєм незламності. На стінах – фотографії з дня трагедії. Відвідувачі зупиняються, дивляться, мовчать. Дехто витирає сльози.
23 грудня 2022 року аптека відкрилася знову.
Завідувачка Надія Ковальова згадує:
«Ми зайшли в повністю порожній зал. Ще тривали дрібні ремонти, але ми вже розставляли ліки. Люди, проходячи повз, махали нам руками, дякували…»
Сьогодні в аптеці працює семеро фармацевтів. Вони знають, що аптека вже була під ударом. Але вони також знають, що харків’янам потрібні ліки.
Аптека як форпост незламності
«Аптека Центральна №1» стала не просто відновленим об’єктом. Вона стала символом того, що фармацевти – це частина медичного фронту, люди, які рятують життя, навіть коли навколо падають ракети.
Це історія про професію, яка виявилася сильнішою за війну. Про людей, які не зрадили своє покликання. Про аптеку, яка стала музеєм пам’яті й водночас місцем, де щодня рятують здоров’я.
Палац Праці зруйнований, але «Аптека Центральна №1» живе. І кожен її працівник – це частина великої історії незламності української фармації.