В умовах повномасштабної війни українські фармацевти продовжують виконувати свою професійну місію навіть там, де доступ до лікарських засобів ускладнений через окупацію, бойові дії та руйнування інфраструктури. Для багатьох із них робота давно вийшла за межі звичних професійних обов’язків, ставши важливою складовою підтримки місцевих громад.
Історія Альони Сулімовської, заступниці завідувачки аптеки мережі «Аптека 9-1-1» у Харкові, є одним із прикладів такої відданості професії. Переживши окупацію рідного села, вона допомагала односельцям отримувати необхідні медикаменти, а після повернення до Харкова продовжила працювати у фармацевтичній галузі.
Професійний шлях Альони розпочався ще зі шкільного захоплення хімією. Після дев’ятого класу вона вступила до фармацевтичного коледжу, згодом продовжила навчання в університеті та здобула знання з менеджменту й управління закладами охорони здоров’я.
«Ми жили в невеличкому селі, тому особливо експериментів, як у місті, на хімії ніхто не показував. Але мені була цікава ця тема. І я вибрала цей шлях ще й тому, що хотіла допомагати людям», — згадує Альона.
З початком повномасштабного вторгнення її професійні знання знадобилися в обставинах, до яких неможливо було підготуватися заздалегідь.
У лютому 2022 року Альона разом із родиною виїхала з Харкова до рідного села Артемівка, сподіваючись, що там буде безпечніше. Однак населений пункт опинився під окупацією.
Через порушення постачання лікарських засобів та обмежений доступ до медичної допомоги місцеві жителі зіткнулися з нестачею необхідних препаратів. Особливо складною була ситуація для людей із хронічними захворюваннями, які потребували безперервного лікування.
За час окупації до села двічі вдалося доставити гуманітарні медикаменти через Печеніги та пошкоджену дамбу. Альона разом з іншими жительками долучилася до сортування та розподілу отриманих лікарських засобів.
«Привозили декілька коробок, і тоді ми вже розподіляли їх. Ми знали, що на тій вулиці, наприклад, троє людей похилого віку мають проблеми з тиском, знали, у кого цукровий діабет. Люди самі зверталися, ми складали список, а потім уже за наявністю препаратів розподіляли ліки», — пояснює Альона.
Допомогу організовували з урахуванням потреб жителів, зокрема людей з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, бронхіальною астмою та захворюваннями щитоподібної залози. Інформацію про необхідні препарати збирали через особисті звернення, знайомих та оголошення.
У травні 2022 року Альоні вдалося залишити окуповану територію. Евакуація була небезпечною: через обстріли першу спробу виїзду довелося перервати.
Після повернення до Харкова вона продовжила навчання та майже одразу почала працювати в аптеці. На той час частина аптечних закладів міста не працювала, а потреба населення в лікарських засобах залишалася високою.
«Я продовжила навчання і відразу пішла працювати в аптеку. Спочатку працювала біля 25-ї лікарні, а потім мене запросили на Індустріальну», — розповідає фармацевтка.
Нині Альона обіймає посаду заступниці завідувачки аптеки, яка, зокрема, забезпечує відпуск лікарських засобів за пільговими рецептами. Серед її відвідувачів — люди з інвалідністю, пацієнти із цукровим діабетом, учасники бойових дій та інші громадяни, які потребують регулярного забезпечення препаратами.
«Я зрозуміла, що під час війни дуже багато людей потребують допомоги. Наша аптека відпускає ліки за пільговими рецептами — для людей з інвалідністю, цукровим діабетом, для учасників бойових дій. І саме в цьому я знайшла своє покликання — допомагати людям», — говорить Альона.
Водночас фармацевтка наголошує, що в умовах війни особливого значення набуває не лише професійна допомога, а й уважне ставлення до кожного пацієнта.
«Допомагати можна не тільки препаратами, а й співчуттям, добрим словом. Людям це дуже важливо. Під час війни люди втомлені. Нам кажуть бути незламними, але всі втомилися. І психологічний стан людей, нашого народу, насамперед дуже важливий», — наголошує фармацевтка.
За словами Альони, у перші місяці після повернення до Харкова люди були особливо вдячні працівникам аптек, які відновлювали роботу попри небезпеку.
«Люди тоді заходили й казали: “Боже, ви працюєте! Ми вам дуже вдячні”. А зараз люди вже звикли. Приходять ті, хто виїжджав із більш небезпечних районів, і потім повертаються до нас. Кажуть: “Ми до вас, бо знаємо, що тут про нас подбають”», — згадує Альона.
Такі випадки свідчать про важливість довіри між фармацевтом і пацієнтом, яка формується завдяки професіоналізму, відповідальності та готовності допомогти.
Не менш важливою для Альони залишається підтримка колективу. В аптеці працюють п’ять фармацевтів і двоє комплектувальників замовлень. За роки повномасштабної війни колеги стали згуртованою командою.
«Ми з 2022 року всі разом працюємо й дуже підтримуємо одне одного. Що б не сталося, ми кажемо: “Ми впораємося, все буде добре”. Це наша така фраза», — розповідає фармацевтка.
У 2026 році професійну діяльність Альони Сулімовської відзначили нагородою «Герої у формі без зброї». Раніше цю відзнаку у 2024 та 2025 роках отримувала завідувачка аптеки, де працює Альона.
«Це було дуже несподівано. Я вдячна за нагороду, вдячна за цю честь — бути серед інших фармацевтів із такою відзнакою. Для мене вона показує, що ми недаремно працюємо, недаремно ризикуємо своїм життям, тому що Харків постійно під обстрілами. Попри всі труднощі ми відпускаємо ліки людям і допомагаємо їм», — каже Альона.
Попри пережиті випробування, фармацевтка продовжує будувати професійні плани та не втрачає віри в майбутнє.
«Я хочу жити далі, розвиватися, будувати своє майбутнє й не втрачати віри в хороше. Життя триває. Попри все потрібно знаходити сили й рухатися вперед», — говорить вона.
Головним бажанням Альони залишається мир та можливість для людей повернутися до звичайного життя.
«Мені хочеться, щоб у людей завжди була повага одне до одного. Фармацевт — це насамперед дуже тяжка, складна робота. Але, мабуть, єдине бажання, яке сьогодні є у кожного, — це мир», — підсумовує Альона.