Громадська організація «Асоціація фармацевтів України» АФУ звернулася до посадових осіб та урядовців, наголосивши на необхідності комплексного нормативного врегулювання питання безперервного професійного розвитку (БПР) фармацевтичних працівників, які проходять або проходили військову службу.
Звернення бути направлені до:
Прем’єр-міністра України Юлії Свириденко
Міністра охорони здоров’я України Віктора Ляшка
Міністра освіти і науки України Оксена Лісового
Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Рустема Умєрова
Освітнього омбудсмена України Надії Лещик
Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Дмитру Лубинцю
Народних депутатів України та членів Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування народному депутату України, зокрема, Юрія Заславського, Вікторії Вагнер, Яни Зінкевич та Сергія Кузьміних - Голови підкомітету з питань фармації та фармацевтичної діяльності
У своїх зверненнях Асоціація підкреслила, що чинна модель БПР не враховує специфіку військової служби, оскільки передбачає безперервне накопичення освітніх балів, участь у професійних заходах та регулярне підтвердження кваліфікації, що об’єктивно ускладнено або неможливо під час проходження служби.
У зверненнях акцентовано на необхідності запровадження системного підходу на рівні Кабінету Міністрів України шляхом внесення змін до Постанови КМУ №725 або ухвалення окремого нормативно-правового акта, який би передбачав:
тимчасове призупинення вимог щодо накопичення балів БПР на період військової служби;
можливість зарахування цього періоду як виконання вимог професійного розвитку;
запровадження спрощеної процедури підтвердження кваліфікації після демобілізації.
Відповіді Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України свідчать про часткове врегулювання порушеного питання БПР фармацевтичних працівників, які проходять військову службу. МОН України зазначило, що питання належить до компетенції МОЗ України, тоді як МОЗ повідомило про наявність встановленого порядку, відповідно до якого для таких працівників не є обов’язковим отримання річного обсягу балів БПР у період воєнного стану та в рік його припинення або скасування, розглядаючи це як достатнє врегулювання наявних норм для вирішення питання в чинному правовому полі.
Водночас така позиція не вирішує питання системно, оскільки встановлені положення мають тимчасовий і фрагментарний характер та не формують цілісного правового механізму. Зокрема, відсутнє чітке нормативне закріплення зарахування періоду військової служби як виконання вимог БПР і не визначено єдиної процедури підтвердження професійної кваліфікації після демобілізації, що зумовлює необхідність подальшого комплексного нормативного врегулювання на рівні КМУ.